Типові несправності Renault Clio: III і IV покоління

Renault Clio один з найпопулярніших француженок на наших дорогах, і до нас у бокс він заїжджає регулярно. Але Clio третього і четвертого поколінь це фактично дві різні машини за характером болячок. Третє покоління (2005 і далі) це історія переважно про електрику й дрібні капризи, четверте (з 2012) додало сучасні мотори TCe з ланцюгом ГРМ і робот EDC зі своїми нюансами. Нижче розкладаємо по поличках, що саме ламається на кожному поколінні та на що дивитись власнику.

Два покоління, два набори проблем

Clio III будували довго, тож під капотом трапляється широкий зоопарк моторів: бензинові D4F 1.2, K4M 1.6, а також дизель K9K 1.5 dCi. Машина проста механічно, і серйозних сюрпризів по залізу тут небагато. Основний головний біль власника Clio III це електрика й вік: контакти окислюються, карта-ключ капризує, дрібні датчики й моторчики відмовляють по одному. Тобто це вже не про дорогий капремонт, а про пошук того одного проводу чи блоку, який зводить з розуму.

Clio IV це вже сучасніша платформа. Дизель лишився той самий K9K, зате бензин перейшов на турбовані TCe: трициліндровий H4B 0.9 і чотирициліндровий H5F 1.2. Обидва з ланцюгом ГРМ замість ременя, і саме ланцюг та жор масла на 1.2 TCe стали новою типовою болячкою покоління. Плюс на частині авто стоїть робот EDC з подвійним зчепленням. Тобто на Clio IV додаються теми, яких на третьому поколінні просто не було, і їх треба знати ще до покупки.

Карта-ключ і електрика UCH

Найвідоміша болячка Clio, особливо третього покоління, це система доступу карткою. Renault Card це не просто ключ, це транспондер, який спілкується з машиною через модуль UCH (центральний блок кузовної електроніки). Коли звʼязок пропадає, машина або не бачить картку взагалі, або бачить через раз. Симптоми знайомі: авто не заводиться, хоч стартер крутить, на панелі горить значок ключа з машиною, іноді картку доводиться прикладати впритул до кнопки старту.

Причин тут кілька, і плутати їх не можна. Найбанальніша це сіла батарейка в самій картці, її варто міняти раз на кілька років профілактично. Далі йдуть зношений транспондер у картці, окислені контакти в приймачі-кардрідері під торпедо і, найнеприємніше, збій самого модуля UCH. Ще одна класика Clio III це підрульовий блок і замок запалювання, де відходить контакт живлення. Тому наосліп прописувати нову картку немає сенсу, спершу треба зрозуміти, на якому саме етапі рветься ланцюжок.

У боксі ми підключаємось сканером до UCH, дивимось, чи бачить машина картку, чи проходить сигнал імобілайзера і які помилки записані в памʼять. Часто причина зовсім дешева: почистити контакти кардрідера або поміняти батарейку, і все оживає. Але буває, що UCH треба перепрошивати чи міняти, а це вже робота з привʼязкою до VIN і прописуванням карток заново. Головне не робити цього наздогад, бо криво прописана картка може заблокувати запуск повністю.

На Clio IV система доступу надійніша, але теж не без грішків: тут частіше ловимо глюки центрального замку, кнопки старту та живлення на мультимедіа. Логіка діагностики та сама, спершу читаємо блоки сканером, а вже потім ліземо в проводку.

Мотори: K4M, K9K dCi і турбовані TCe

Бензиновий K4M 1.6 на Clio III це один з найспокійніших моторів у лінійці. Атмосферник з ременем ГРМ, простий і ремонтопридатний. Головне тут вчасно міняти ремінь ГРМ, бо при обриві клапани зустрічаються з поршнями. Ще з віком лізуть плаваючі холості через брудну дросельну заслінку та катушки запалювання. Для свого віку це дуже адекватний мотор без фатальних болячок.

Дизель K9K 1.5 dCi зустрічається і на Clio III, і на Clio IV. Мотор тягучий та економний, але вимогливий до палива й масла. Класичні його теми це форсунки Common Rail, турбіна з керованою геометрією та клапан EGR. Окрема небезпека саме на Clio: розбавлення масла соляркою через підтікаючі форсунки, після чого масло гірше змащує і починають страждати вкладиші колінвала. Тому на дизельному Clio ми завжди дивимось на рівень і запах масла у щупі, а не тільки на самі помилки.

Турбовані TCe (H4B 0.9 і H5F 1.2) на Clio IV це вже інша філософія: маленький обʼєм, наддув і ланцюг ГРМ. Вони жвавіші й економніші, але вимагають дисциплінованого обслуговування. Найпроблемніший тут 1.2 TCe H5F, у нього два болючих місця: підвищений жор масла і розтягнутий ланцюг. Про ланцюг варто сказати окремо, бо саме він найчастіше приводить власника Clio IV до нас у бокс.

Ланцюг ГРМ на TCe

Ланцюг ГРМ на моторах TCe виробник довго подавав як вічний, розрахований на весь строк служби. На практиці це не так. На 1.2 TCe H5F ланцюг помітно витягується вже на пробігах близько 80-100 тисяч кілометрів, особливо якщо масло міняли рідко або лили дешеве. Слабке місце тут ще й масляна форсунка, яка змащує ланцюг: вона забивається нагаром, ланцюг лишається на сухому й зношується прискорено. Детальніше про це ми писали в окремому матеріалі про ланцюг ГРМ на моторах TCe.

Симптом номер один це металевий деренчливий звук на холодному пуску, який зникає за кілька секунд, коли підскочить тиск масла. Далі можуть зʼявитись помилки неправильних фаз газорозподілу (P0011, P0016), плаваючі холості й втрата тяги. Ігнорувати це небезпечно: перескочив ланцюг на пару зубів і мотор ловить зустріч клапанів з поршнями, а це вже дорогий ремонт головки. Тому холодний деренчливий пуск на Clio IV з бензином TCe це привід приїхати на діагностику, а не чекати.

Робот EDC на Clio IV

Частина Clio IV йшла з роботизованою коробкою EDC з подвійним зчепленням. У справному стані вона їздить плавно й економно, але має свою специфіку. Типові скарги це посмикування на малих швидкостях, затримка або поштовх при старті з місця, ривки при перемиканнях та удари при переході D-R. Іноді це мʼяко лікується адаптацією й свіжим мастилом, іноді впирається в знос пакета зчеплення або блок мехатроніки. Ми розбирали цю коробку докладніше в статті про робот EDC на Renault.

Головне правило для власника EDC це не тягнути з реакцією на перші ривки. Коробка з мокрим або сухим зчепленням любить чисту оливу у визначеному інтервалі й не любить агресивних стартів та повзання в пробці на зчепленні. Перед тим як лякатись дорогого ремонту, ми завжди спершу читаємо помилки мехатроніки, дивимось точки адаптації та стан зчеплення по приладах. Досить часто виявляється, що потрібна не заміна коробки, а адаптація й обслуговування.

Ходова і дрібні болячки

По ходовій частині Clio досить типовий для свого класу. З віком і на наших дорогах першими здаються стійки та втулки стабілізатора, за ними сайлентблоки важелів і опорні підшипники стійок. На дизельних версіях через більшу масу спереду опорні часто просяться раніше. Стуки на дрібних нерівностях і скрип при повороті керма це найчастіші приводи заїхати на діагностику підвіски. Нічого фатального тут немає, але запускати не варто, бо один вбитий елемент швидко доїдає сусідні.

З дрібних, але дратівливих болячок Clio можна виділити ось такий набір:

• Окислення контактів і моргання панелі приладів на Clio III
• Відмова моторчиків склопідйомників і датчиків рівня палива
• Забита дросельна заслінка й плаваючі холості на атмосферниках
• Катушки запалювання й свічки як причина трясіння на бензині
• Течі помпи й патрубків системи охолодження з віком
• Скрип і стуки в передній підвісці на дрібних нерівностях

Окремо варто сказати про кузовну електрику й масу. На Clio третього покоління багато плаваючих глюків народжуються не в дорогих блоках, а в поганому контакті маси чи окисленій фішці. Це та ситуація, де важлива не заміна деталей, а вдумливий пошук, тож компʼютерна діагностика тут стартова точка, а не формальність.

Як ми діагностуємо Clio у боксі

Порядок простий і залежить від покоління. Спершу завжди сканер: читаємо всі блоки, а не тільки двигун, бо на Clio дуже часто винна саме кузовна електроніка чи UCH. Дивимось і активні помилки, і ті, що записались у памʼять. Уже це відсіює половину здогадок, наприклад одразу видно, чи бачить машина карту-ключ і чи проходить сигнал імобілайзера.

Далі йде адресна перевірка під конкретний симптом. На бензиновому TCe слухаємо холодний пуск і дивимось фази газорозподілу, щоб зловити розтягнутий ланцюг. На дизелі перевіряємо зворотку форсунок, тиск наддуву й стан масла. На роботі EDC читаємо адаптації та знос зчеплення. По ходовій вивішуємо авто й перевіряємо кожен вузол на люфт. Тільки після цього називаємо, що саме треба робити, і узгоджуємо роботи з власником.

Головна думка проста: Clio ходить довго й лікується недорого, якщо ловити болячки на симптомах. Плаваюча карта-ключ, деренчання ланцюга на холодну, перші ривки EDC або стук у підвісці це не привід панікувати, а привід приїхати на діагностику, поки дрібниця не потягла за собою дорогий вузол.